Солдат війни не вибирає

Існують дати, про які не варто нагадувати зайвий раз, бо вони не стираються з пам’яті людської. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий сумний підсумок.

     Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати.  Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам'ять!

       В бібліотеку прийшли учні 10 класу Нижньосірогозького ліцею, щоб віддати шану пам’яті тим, хто пройшов нелегкий шлях воїна-афганця, тим, хто поліг у  країнах світу,  виконуючи інтернаціональний борг. На урок-мужності «Вогненними дорогами чужих країн» завітали  воїни, які виконували інтернаціональний обов’язок в республіці Афганістан  Кривцова Юрія – голову Правління  Нижньосірогозької районної громадської спілки ветеранів Афганістану  та   сержанта,  командира відділення Піщемуху Сергія.

       Була оформлена виставка-вшанування «Афганістан: Подвиг. Біль. Пам’ять» та створено однойменне відео, присвячене нашим землякам. До пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам покладено квіти.