До дня туризму.

    Всесвітній день туризму – щорічне свято,  яке відзначається   з метою пропаганди туризму, висвітлення його внеску в економіку світової спільноти, розвитку зв’язків між народами різних країн.

  Туристичними маршрутами пройдуть українці. Ми також пропонуємо всім бажаючим пройти туристичною стежкою Нижніх Сірогоз «Мандрівка пам’ятними місцями».

   Багато горя приніс голодомор 1933 р. Зі спогадів наших односельчан, які пережили цей страшний час, постають жахливі картини голодомору. В 1932 році урожай був нормальним, весь він був забраний на сплату продподатку. Але й цього виявилося мало, і тоді почали забирати все зерно – і посівне, і харчове, і фуражне.  Люди їли все, що траплялося, – собак, котів, якщо могли – ловили птахів, жаб. Об’їдали кору з дерев, листя. Варили борщ з кропиви, пшінки, лободи. Із перетертих листків лободи пекли млинці і їли замість хліба. Їли морожену картоплю, паслін, калачики, акацію, копали рогіз, сушили його корінь, потім товкли і пекли з нього млинці. В колгоспі варили затірку – в гарячу воду засипали, помішуючи, борошно або дерть, а потім їли.  З часом люди не забули  це лихо. В 2007 році був відкритий пам’ятний знак жертвам Голодомору, до якого в скорботний день   збирається громада селища, щоб віддати данину пам’яті  тим, чиї життя були безневинно загубленими.

       Змінюються покоління, але в пам’яті людській не стираються імена і дати. Тих героїчних днів ніколи не змовкне слава. Як данину пам’яті, шани загиблим  воїнам Радянської Армії , які були поховані в центрі селища в братській могилі, в 50-ті роки був встановлений із гіпсу пам’ятник воїна,  який в скорботі схилив голову.

    З роками цей пам’ятник руйнувався і жителі райцентру в жовтні  1968 року встановили  пам’ятник Камінь, на якому було викарбовано, що на цьому святому місці буде побудовано меморіальний комплекс.

      На честь односельчан, які загинули в роки Другої світової війни, 9  травня 1982 року в центрі селища  Нижні Сірогози  було відкрито пам’ятник - меморіал воїнам-переможцям «Скорботна мати».

   Меморіальний комплекс складається із шести братських могил, обеліска, скульптури, чотирьох постаментів з меморіальними дошками, на які нанесено прізвища загиблих 360 воїнів – визволителів, 630 прізвищ воїнів -  односельчан, 22 прізвища жертв фашизму, а також обладнання для Вічного вогню.

     На одинадцять з половиною метрів звівся в блакитне мирне небо мармуровий шпиль над скорботною матір’ю. Авторові меморіального комплексу лише в одному образі Скорботної Матері вдалося втілити біль усього нашого народу, скорботу всіх матерів від гіркої втрати. Це говорить нам набагато  більше, ніж усі статистичні дані про Другу світову війну. Пам’ятник – меморіал воїнам визволителям, що розташований у нашому селищі не має собі подібних у всій Херсонській області. На ньому викарбувані імена тих воїнів, які стояли на смерть, захищаючи рідний край у тій найжорстокішій війні 1941-1945 років.

      З центральної сторони на п’єдесталі викарбовано слова звернення до наступних поколінь. Частина  пам’ятника знаходиться на бетонній площадці. Пам’ятник зроблений з бетону, скульптура обкована бронзою. Меморіальні плити  виконані із полірованого лабродорита.  За кожним ім’ям ,за кожним  прізвищем, викарбуваним на плитах, людське життя, в якому  були  радощі і гарячі любов і розлука, труднощі та перемога. 

  Меморіальний комплекс – одне з визначних пам’ятних місць Херсонщини і України, що має величезне історичне  та виховне значення. 

Це – одна із святинь Нижньосірогозького району, до якої йдуть і їдуть сотні людей з почуттям патріотизму.

  В числі визволителів Нижньосірогозького району від  фашистських загарбників приймав участь 19-й танковий корпус. Сірогозщина вдячна їм за своє визволення. Особливо хороші зв’язки встановились між визволителями та пошуковим загоном Нижньосірогозької середньої школи ( керівник – викладач історії Волобуєв Анатолій Олександрович). Група учнів під керівництвом Волобуєва  була запрошена в Раду ветеранів 19-го танкового корпусу (м. Москва).

   Під час цієї мандрівки і виникла думка: чим можуть віддячити, або залишити пам'ять про себе танкісти. У вересні 1990-го року танк "ІС-2" був доставлений залізною дорогою на станцію Сірогози.  Зі станції Сірогози танк своїм ходом прибув до райцентру. Давно нечуваний мирним степом гуркіт сполохав мирну тишу головної площі райцентру. І сліди танка на асфальтовій доріжці були зовсім як ті, що залишалися на прокурених дорогах війни. Незвичний гуркіт стих, а металевий велетень оселився на просторій площі  якраз навпроти вікон триповерхової будівлі – нашої Нижньосірогозької школи. Тут і завмер він, як данина глибокої пам’яті про воїнів-визволителів 19-го танкового корпусу, як спогад про її вогняні часи, як символ миру на нашій землі. 28 жовтня 1990 року відбулось відкриття пам’ятника "Танк».

Солдати службу не вибирають, вони виконують свій обов’язок, свою клятву. Минає час, проходять  дні за днями. Відійшли в історію Афганська війна, югославські, угорські та чехословацькі події. Пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам в смт Нижні Сірогози відкритий у червні 2006 року за сприяння Нижньосірогозької селищної ради та Херсонського обласного відділення соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил. Ініціаторами встановлення цього пам’ятного знаку стали воїни-афганці Нижньосірогозького району.

  Минули роки від дня цієї трагічної події, на жаль,  з того часу назавжди зупинились серця восьми учасників ліквідації аварії, які виконали свій обов’язок перед країною ціною власного здоров’я. У вічність пішли наші земляки: Віктор Волович, який був першим керівником районної організації чорнобильців, Леонід Кривенко, котрий прийняв керівництво після нього, Юрій Міщенко, Степан Поляк, Ігор Греців, Олександр Мікулін, Віктор Пшеничний,  Іван Сімонок.

    Саме Віктор Волович, Леонід Кривенко та Володимир Мезенцев (який зараз очолює районну організацію чорнобильців), стали ініціаторами встановлення пам’ятного знака.

    Виявляється,  життя інколи справді ділиться на «до» і «після». 

    14 квітня 2014 року в Україні була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області.

   З 24-го на 25 серпня  в Іловайскому пекельному  котлі загинув наш односельчанин   командир батареї 3-го батальйону 51-ої ОМБр капітан Анатолій Шилік. Він хотів жити і радіти  життю…накрыла жизнь в одно мгновение.... С 24-го на 25 августа в Иловайском адском котле погиб наш родной племянник командир батареи 51 омб капитан Анатолий Шилик. Он хотел жить и радоваться жизни... не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі, де прапор – кольору осіннього степу та блакитного неба. 

         

     

      10 лютого 2015 року   на приміщенні Нижньосірогозької загальноосвітньої школи в пам'ять про славного односельця було урочисто відкрито меморіальну дошку. 

      Вшанувати пам’ять Анатолія зібралися представники влади району, рідні, друзі, громадськість і просто небайдужі люди.

   14 жовтня, відбувалася знаменна подіяв житті мешканців району. У День захисника України та  свята Покрови Пресвятої Богородиці, відбулося відкриття пам’ятного знаку вшанування   подвигу учасників АТО та загиблих  - знаку вшанування славних синів українського народу, наших захисників України. І символічно, що саме у цей визначний день – День захисників України, відбулася ця історична подія в житті мешканців нашого району. Він присвячується відвазі сучасних воїнів, і є символом вашого подвигу, невичерпної мужності, героїзму та незламного духу. Цим знаком ми також віддаємо шану усім полеглим, яких немає поряд з нами, та вони продовжують жити в наших серцях! Ми завжди будемо пам'ятати про героїчні вчинки тих, хто не повернувся з війни. Адже герої не вмирають, допоки пам’ять про них живе. Вони віддали своє життя за своїх друзів, за кожного з нас. І ми повинні це пам’ятати та на прикладі їхнього життя виховувати майбутні покоління та  ділом доводити нашу вдячність.

     Сірогозці як і всі українці з великою любов’ю і пошаною  пам’ятають ім’я та твори великого українського Кобзаря. 5 жовтня назавжди увійде в історію Нижніх  Сірогоз. У центрі селища встановили і відкрили пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, який був не просто поетом і художником, а національним пророком. На відкриття пам’ятника Великому Кобзарю зібралася велика родина з усього району.

      Надзвичайно органічно і доречно  звучали його вірші, попурі з музичних творів на вірші Т.Г.Шевченка у виконанні учнів Нижньосірогозької школи та творчих колективів  і виконавців районного Будинку культури.

                                       

  Туризм — це ще й важливий чинник виховання особистості, оскільки може задовольнити життєво важливі потреби людини в спілкуванні, враженнях і ближчому контакті з природою. ще стали взірцем того, як можна і потрібно подавати і показувати все найкраще, що в нас є. Попереду — багато важливих справ, що потребують вирішення. Проте це лише початок довгого шляху. Шляху непростого, але успішного.

   Адже, як любили казати в давнину греки: «Дорогу здолає той, хто йде».